Бог вміє дивувати
Слава Ісусу Христу! Дорогі читачі інтернет-простору, хочемо з вами поділитися враженнями від великопосних реколекцій для молоді в Перемишлі, які уже четвертий раз організувало Люблінське Товариство українських студентів-католиків «Обнова» спільно із сестрами зі Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії. Вони тривали з 23 по 25 березня у реколекційному будинку Сестер Бенедиктинок. Цьогорічним реколекціоністом був о. Михайло Білецький – військовий капелан із чарівного міста Львова. На реколекції зголосилось біля 30 осіб: пів-на-пів з Польщі та України, була також одна дівчина українського походження з Торонто.
Темою цих реколекцій була подія із святого письма з Євангелії від Марка: «Дорогою до Емаусу». Протягом трьох днів отець Михайло розказував нам про цю подорож. Він говорив, що ця дорога є не правильною, не властивою, не в тому напрямку… Вона є смутком, деколи розпачем, духовним спустошенням, втомою… Апостоли сумно йшли нею і думали, як далі бути, що робити? І хоча жінки їм говорили, що Ісуса не має в гробі, що Він воскрес, як казав, на третій день – вони не йняли віри. Але на цій дорозі вони були не самі, з ними був поруч Той, кого вони прагнули і за ким тужили. Вони цього не розуміли, хоча Він йшов з ними. Отець Михайло протягом цих днів старався нам передати одну найважливішу думку з цієї дороги – Бог завжди поруч. Він крокує з нами, пліч-о-пліч. Він любить нас і підтримує, а особливо тоді, коли нам важко і відчуваємо, що нікому не потрібні. Як написано в псалмі, що, навіть, як покине мене рідний батько-мати, Господь мене до себе прийме. Бог нас любить не за те, що ми робимо, а просто так, бо ми є, бо ми Його діти… Він нас приймає такими, якими ми є!
До отця Михайла в будь-який час можна було підійти і попросити про сповідь чи духовну розмову. Він був відкритий на спілкування, часто жартував, розказував веселі історії з життя, ділився досвідом. Щира усмішка не сходила з його уст. Кожну свою науку починав з жарту або смішної історії. Хотілося слухати та черпати від нього це живе слово, яке він сіяв у наші серця. У ньому можна було побачити гарний приклад священика, який любить Бога і живе ним щоденно. Через нього до нас посміхався Господь, який, наче казав нам устами священика: «Не бійся – Я з тобою». Дуже дякуємо вам, Отче, за «мега-класні» реколекції. Подаємо декілька маленьких перлинок від отця:
• жити тим, що проповідуєш;
• Бог вміє дивувати;
• як волога потрібна землі – так людині молитва;
• Любов – це мистецтво;
• святі теж помилялися;
• любити попри все, а не тільки через почуття;
• ми є Божі сини та дочки;
• все знаємо про Ісуса, але не знаємо Його;
• відпочинь від себе самого;
• Хрест є початком нашої перемоги;
• Ісус іде з нами, навіть неправильною дорогою.
На завершення реколекцій отець, дякуючи, сказав: «Я відпочив і це було незабутньо».
Атмосфера під час цих трьох днів була, як то кажуть в сьогоденні – «суперова». Хотілося молитися та прославляти Бога. Особливо було приємно дивитися на своїх ровесників, що не хотіли виходити з каплиці, а навпаки – чувати та молитися до Господа Святого.
Особливо хочемо подякувати молоді зі Львова за ангельський спів та гарну організацію молитов: Хресної Дороги, чувань, вервиці до Божого Милосердя. Під час співаної вервиці мені у серце запали такі слова: «Любити кожного таким, яким він є, не міняти. Бути поруч і любити». Це звичайно не є легко, але коли ти з Богом – все можливо.
Ще ми протягом цього благословенного часу роздумували по групах уривок зі Святого Письма, молились Велику Вечірню, переглядали чудовий фільм «Мед в голові» – насправді гарний фільм, заохочуємо до перегляду. Великим святом для усіх був похід до нашого Архикатедрального Собору святого Іван Хрестителя на Божественну Літургію. Усім дуже сподобалася наша Катедра. Семінаристи прислуговували в суботу на Літургії Івана Золотоустого та в неділю на Архиєрейській Літургії, яку очолив Митрополит Перемисько-Варшавський Кир Євген Попович.
До цих реколекцій кожен якось долучився. Сестри Служебниці забезпечили нам сніданки та вечері. Сестрички Катерина та Маркіяна були з нами усі три дні та помагали у всьому. Сестра Катерина на кухні смачно готувала, а Сестра Маркіяна допомагала нам співати та своєю присутністю звеселяла наші серця. Хтось трудився на кухні, хтось складав програму та шукав гарні цитати святих, хтось зробив «бомбезне» оголошення для фейсбуку і весь час запрошував на реколекції, хтось пожертвував нам гроші, щоб учасники могли менше заплатити або звільнитись від оплати, хтось чудово співав, хтось своєю присутністю надихав інших до молитви та духовного навернення… Словом – кожен був частинкою цих дивовижних реколекцій. Спільними силами можна зробити дуже багато. Коли є порозуміння та співпраця, то можна, як кажуть в народі, – «гори перевернути».
Це був гарний час для нас усіх. В молитві щиро дякуємо Богові за те, що благословив нам ці реколекції, а також за кожного, хто на них був. Дякуємо Молодіжній Комісії Перемисько-Варшавської Архиєпархії за підтримку, а також всім жертовним людям – а їх знайшлося досить. Тому всі, хто щиро хотів і кому нічого не перешкодило взяти участь в реколекціях – були з нами.
Життя з Богом – це неймовірна пригода. Хвала Богу за все!
Володимир АЛФАВІЦЬКИЙ
ІІІ курс
